Друк

Розвиток природознавства в епоху античності

Розвиток природознавства в епоху античності
Деякі історики науки вважають, що природознавство виникло приблизно в V столітті до н. е. у Древній Греції, де на тлі розкладання міфологічного мислення виникають перші програми дослідження природи. Уже в Древньому Єгипті й Вавилоні були накопичені значні математичні знання, але тільки греки почали доводити теореми. Якщо науку трактувати як знання з його обґрунтуванням, то цілком справедливо вважати, що вона виникла приблизно в V столітті до н. е. у містах-полісах Греції – вогнищі майбутньої європейської культури
Греція VI-IV століть до н. е. складалася з ряду дрібних рабовласницьких держав. Класики марксизму високо оцінили роль Древньої Греції в розвитку культури. Енгельс писав, що ми змушені "знову й знову вертатися у філософії, як і в багатьох інших областях, до досягнень того маленького народу, універсальна обдарованість і діяльність якого забезпечили йому таке в історії розвитку людства місце, на яке не може претендувати жоден інший народ" .
Своєрідність географічних і економічних умов. Древньої Греції сприяло тому, що її народ зіграв велику роль у розвитку культури. Греція була посередником між більш древніми країнами Азії й Африки й пізніше розвиненими країнами Південної й Західної Європи, у ній одержали широкий розвиток ремесла й торгівля. Місце розташування країни сприяло розвитку морської торгівлі й колонізації греків. Греки жили не тільки в Малій Азії, але мали численні колонії на берегах Чорного моря, у Південній Італії, в Африці.
За час свого існування й розвитку Греція пережила глибокий соціальний переворот, перехід від первіснообщинного до класового, рабовласницького ладу. Перемога в тривалій боротьбі стародавніх греків за волю й незалежність проти перських завойовників, поразка рабовласницької аристократії й успіхи рабовласницької демократії викликали в V столітті до н. е. у Греції розквіт мистецтва, науки, філософії й культури
Знання в стародавніх греків не були ще розчленовані на окремі науки й поєднувалися загальним поняттям філософії. Давньогрецьке природознавство характеризувалося обмеженим нагромадженням точних знань і достатком гіпотез і теорій; у багатьох випадках ці гіпотези передбачали пізніші наукові відкриття
Наука "про природу" у Древній Греції включила три кардинальних напрямки:
Вивчення "природи" живого (і насамперед людського) організму;
Вивчення "природи" космосу в цілому;
Вивчення "природи" (у змісті внутрішньої структури) речей навколишнього мира
Перше із цих напрямків стало підставою для подальшого розвитку медицини, а також містило в собі зачатки майбутньої біології й всіх її розділів; друге з'явилося вихідним пунктом для розвитку наукової астрономії; третє ж, яке було у той час найбільш спекулятивним, передбачило появу фізико-хімічних наук.
Філософські плини Древньої Греції – матеріалізм і ідеалізм – відбивали гостру класову боротьбу. Боротьба матеріалістичної "лінії Демокрита" з ідеалістичною "лінією Платона" у Древній Греції була боротьбою прогресивної рабовласницької демократії з реакційною земельною рабовласницькою аристократією
Одним з виразників матеріалістичного світогляду в Древній Греції був Демокрит (близько 460-370 р. до н. е.), який затверджував, що Природа єдина й перебуває у вічному русі. Атомістичний матеріалізм Демокрита виступаючи проти ідеї втручання богів у долю миру й окремих людей, проти марновірств. Грецька натурфілософія вплинула на розвиток матеріалістичних подань про хворобу. Іншим положенням грецької філософії була стихійна діалектика, сформульований Гераклітом погляд на природу, як на щось, що перебуває у вічному русі, безперервному плині й зміні
Ідеалістичні плини були представлені школою Піфагора (кінець VI століття до н. е.), а пізніше, з IV століття, філософією Платона. Ці філософи-ідеалісти були представниками рабовласницької аристократії. Вони ігнорували вивчення конкретної природи, пояснювали все, що стається, впливом сили, що стоїть над світом у вигляді або містичних "чисел" (Піфагор), або споконвічних ідей (Платон).
На прикладі багатогранної творчості Аристотеля можна чітко побачити яким чином єдина нерозчленована наука "про природу" розпадалася на самостійні наукові дисципліни, що розрізнялися як по своєму змісту, так і по методах дослідження. У досократовскую епоху лише одна математика почала ставати такою самостійною дисципліною, яка раніше всіх затвердила свою незалежність. Що ж стосується інших дисциплін, то вони аж до Аристотеля мали характер єдиної синкретичной науки, методологічно слабко вираженої й невіддільної від натурфілософських спекуляцій.
Контури наук нового типу намітилися лише в біологічних працях Стагирита. В "Історії тварин" – це описова Зоологія, у трактаті "Про частини тварин" – порівняльна анатомія, а в трактаті "Про виникнення тварин" – ембріологія
Кінець IV в. до н. е. ознаменувався початком нової епохи в історії народів середземноморського ареалу – епохи еллінізму. Однієї з найважливіших особливостей, що характеризували цю епоху, була втрата старою Грецією її колишньої культурної гегемонії. Насамперед це відносилося до науки. Якщо Афіни ще продовжували залишатися місцем перебування найважливіших філософських шкіл, то спеціальні науки, що оформилися до цього часу, знайшли більше сприятливий ґрунт для свого розвитку в столицях нових держав, на які розпалася імперія Олександра Македонського після смерті свого творця

Розвиток природознавства в епоху античності1

Розвиток природознавства в епоху античності2

 

Розвиток природознавства в епоху античності3

Розвиток природознавства в епоху античності4

Address

м. Нова Каховка, вул. Горького 9Д
тел. +380(5549)7-83-55

Чи встигаєте Ви підготуватися
до занять?

так, завжди готуюсь до всіх занять;
голосувати
не до всіх, але до більшості;
голосувати
тільки до занять з основних дисциплін;
голосувати
тільки до занять, які мені цікаві;
голосувати
взагалі не встигаю готуватися
голосувати